Ведмежий притулок «Домажир» у Львівській області відчинив свої двері туристам декілька років тому. Хочу поділитися враженнями від його відвідування.
«Домажир» привертає увагу, в першу чергу, не як зоопарк, а як притулок, що допомагає нещасним ведмедикам, замученим людьми, нарешті набути гідних умов життя. Випустити в природу їх не вдасться, тому що майже всі вони мають серйозні захворювання, та й до того ж не привчені до життя в диких умовах.
Незважаючи на те, що ведмеді в Карпатах скоро зникнуть, багато поганих людей дозволяють собі штучно скорочувати їхню чисельність браконьєрством, а також знущаннями в умовах вольєрів при кафе, цирках та станціях, де собак вчать полювати на беззахисних звірів. Замучених ведмедиків відбирають у катів і відправляють у притулок.
Кожен має свою сумну історію. Наприклад, одну вихованку тримали при кафе заради забави, а щоб вона не сильно обурювалася, напоювали горілкою. Тепер у неї хвора печінка, а також підвищений внутрішньочерепний тиск. До того ж поважний вік. Загалом, незважаючи на зусилля ветеринарів, вона все одно почувається так-собі і багато лежить, адже повністю повернути здоров’я вже не вдасться.
Багато тварин, потрапивши сюди, не відразу усвідомлюють, що чорна смуга в їхньому житті минула. Незважаючи на те, що в притулку багато місця і є розваги (можна лазити по деревах або купатися в басейні), спочатку ведмедики втикаються мордою в ґрати і нічого не роблять. Вони не відразу усвідомлюють, що тепер у них не 2 метри клітини, а пристойний простір із атракціонами.
Організовані прогулянки туристів вирушають на територію притулку кожні 30 хвилин: кількість людей — до 30 осіб, заздалегідь записуватися не потрібно. Ціни на вхід невисокі. Обов’язково ходити з екскурсоводом.
Годувати тварин під час екскурсії не дозволяють: для них розроблено спеціальний раціон, який не можна порушувати, адже ведмедики мають зіпсоване здоров’я. До того ж на території не продумано місця для підгодовування ведмедів (наприклад, труби, в які можна щось кинути). Це все ж таки більше не туристичне місце. Туризм тут — лише доповнення.
Справа в тому, що притулок фінансується (і зважаючи на все, дуже непогано) європейськими організаціями. Підхід до роботи тут із приставкою «євро»: все дуже надійно, ергономічно, продумано до дрібниць і, звісно, безпечно. Територія ведмедів огороджена надійними огорожами. Вона має секції: ведмедів можна закрити в одній секції, а тим часом проводити роботи в іншій.
Що стосується мінусів, відсутність можливості годування не єдине прикрість для відвідувачів. Також тут відсутня можливість зробити хороші фотографії та відео, якщо у вас велика камера. Справа в тому, що отвори в парканах надто маленькі, тому туди неможливо просунути об’єктив: на знімках буде видно паркан. Влізла лише мікроскопічна камера GoPro. Камера телефона теж влізає.
Коли ми приїхали до притулку, погода зіпсувалась: пішов дощ. Треба сказати, що на Львівщині ця ситуація типова, тому треба бути готовими. Адміністрація в цьому плані все передбачила і продала кожному бажаючому дощовик. З неба перестало лити на середині екскурсії, якраз коли стали помітні ведмеді. Перша половина екскурсії пройшла без них, бо вихованці притулку були скупчені на майданчиках наприкінці маршруту.
Там у них багато розваг та відкрита територія. Ми надивилися на ведмедів вдосталь, спостерігали їхню поведінку. Хоча, безумовно, не треба чекати, що ви подивіться за півгодини-годину все найцікавіше. На сторінці «Домажиру» у «Фейсбуку» є відео, як ведмеді купаються і лазять по деревах, але, швидше за все, при вас вони мирно ходитимуть туди-сюди. Хоча одна з парачок додала екшну в екскурсію і вирішила спаритися. Щоправда, цього майже ніхто не побачив, бо всі вирушили далі маршрутом. А от мені завжди щастить на такі моменти.
Екскурсовод пояснив, що у тварин залишається звичка проводити час за цим заняттям, навіть незважаючи на те, що вони кастровані. Але дозволити розмножуватися в притулку не можуть: ведмедиця за рік народжує по 2 рази, тому через кілька років територія виявиться переповненою, а вивезення тварин у дику природу — складне заняття і для «Домажиру» не профільне. До того ж, ведмеді тут із зіпсованим здоров’ям: хтозна, яке вони дадуть потомство.
До речі, про територію. «Домажир» розташований у мальовничій місцевості: скрізь насаджені молоді сосни, тому запах неймовірний. Особливо це відчувається у дощ.
Для тих, хто вже хоче поїхати, кілька слів про дорогу. Розташований притулок не в самому селі Домажир (Яворівський район Львівщини), а за ним: треба їхати в основному ґрунтовою дорогою. Дорога зі Львова займає 40-50 хвилин на своєму транспорті.
Ми наймали автобус. Їхати туди громадським транспортом проблемно, до воріт притулку нічого не ходить. Потрібно виходити у найближчому селі та йти пішки. Якщо комусь цікаво, можете зайти на сторінку притулку у «Фейсбуку» та дізнатися подробиці. Якщо вас цікавить моя думка, чи варто їхати до притулку «Домажир» на екскурсію, я відповім, що разок — так. Все ж таки нестандартне місце. До того ж, своїм відвідуванням ви допоможете ведмедям. Купивши квиток, ви зробите свій внесок у порятунок ведмедиків. Ну а за кілька років, коли у притулку стане більше підопічних, можна з’їздити ще раз — за новими враженнями та історіями.
