Субфебрильна температура (субфебрильна лихоманка) — поширене явище серед людей будь-якого віку. Сама собою вона захворюванням не є, але це симптом іншої хвороби, часто єдиний, тому на неї варто звернути увагу. Якщо субфебрилітет триває довше місяця-двох, потрібне комплексне обстеження організму.
Що таке субфебрильна температура тіла?
Субфебрильна температура — це температура тіла людини зі значеннями від 37 до 37,9 градусів включно (при вимірі в пахвовій западині). Субфебрилітетом називають таку температуру, яка триває кілька тижнів, місяців або років. При цьому вона не обов’язково має стабільно триматися на однакових значеннях: допустимі коливання протягом доби.
Показник до 37,5 градусів не завжди вказує на наявність захворювання. Є люди, для кого це нормальне значення. Вони живуть з такою температурою все життя і не відчувають жодних проблем. Однак якщо самопочуття залишає бажати кращого і раніше в нормі було 36,6, значить є патологія.
Для звичайної людини температурні показники від 37 до 38 градусів можуть бути нормою, коли вона:
- тільки прокинулась;
- щільно поїла;
- займається спортом;
- перегрілася;
- сильно хвилюється.
У нормі коливання температури протягом доби становлять до 1 градуса. Але такі стрибки швидко минають і не доставляють дискомфорту.
Симптоми субфебрилітету
Якщо градусника під рукою немає, запідозрити температуру, яка вважається субфебрильною, можна за такими ознаками:
- почуття жару та пітливості;
- затуманеність свідомості, хоча людина залишається працездатною;
- дискомфорт у слизових оболонках очей із сухістю та різями;
- відчуття легкої інтоксикації;
- млявість і слабкість.
Набір симптомів залежить від причини, що спричинила температуру.
У деяких субфебрильна лихоманка проявляється тільки вечорами, у деяких — лише вдень, а хтось страждає від постійної підвищеної температури. Тривалий субфебрилітет сильно виснажує людину. На етапі, коли вона вже давно знає про діагноз і не може нічим собі допомогти, розвивається депресія та розпач, що ще більше посилює стан.
У той же час трохи підвищена температура може протікати і зовсім без симптомів.
Причини субфебрильної температури
Давайте розберемося, для яких хвороб характерний субфебрилітет. Адже це не самостійний діагноз, а лише симптом. Причини субфебрильної температури у дорослих виділяють такі.
Інфекційний субфебрилітет
Найчастіша причина субфебрильної температури людини — інфекційний запальний процес: нежить, пневмонія, бронхіт, туберкульоз, гастрит, панкреатит тощо. Збудниками можуть бути як віруси та бактерії, привнесені ззовні, так і внутрішня умовно-патогенна мікрофлора.
Перелічимо найчастіші запальні захворювання, які можуть підвищувати градуси:
- ЛОР-запалення;
- стоматологічні проблеми: каріозні зуби бувають причиною субфебрилітету;
- захворювання шлунково-кишкового тракту;
- запалення сечостатевої сфери (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, аднексит та ін.);
- абсцеси;
- виразки при цукровому діабеті.
Окремо виділимо гостру ревматичну лихоманку. Вона є запальним захворюванням сполучної тканини серця і суглобів, що викликається стрептококом у людей з генетичною схильністю.
Організм активізує нагрівання, щоб знищити інфекцію, проте сил не вистачає або інфекція млява, внаслідок чого температура ніяк не вб’є збудника.
Гепатити
Вірусні гепатити В та С теж є причиною тривалого субфебрилітету. Хвороба протікає гостро чи безсимптомно до моменту, коли завдасть організму непоправної шкоди.
Якщо субфебрильна лихоманка супроводжується болями м’язів та суглобів, дискомфортом у правому підребер’ї, пітливістю, слабкістю та жовтяницею шкірних покривів, варто запідозрити саме гепатит. У будь-якій поліклініці можна здати профільний аналіз.
Постінфекційний субфебрилітет
Субфебрильна температура після хвороби часом тримається. Це так званий температурний хвіст. Тривалість залежить від індивідуальних особливостей організму. Хтось може розпрощатися з підвищеною температурою протягом доби-двох після лікування, а комусь знадобиться місяць-два-шість. Якщо ситуація не прийшла в норму за півроку після знищення інфекції, то варто пошукати іншу причину.
Токсоплазмоз та паразити
Субфебрильна лихоманка також є симптомом токсоплазмозу та інвазії глистами. Рідше — бруцельозу.
У людини із сильним імунітетом реакції на токсоплазму розмиті і температура довго не тримається: організм сам справляється із проблемою. Небезпечний токсоплазмоз для вагітних жінок. При низькому імунітеті у них виникає хронічний процес, що інколи характеризується субфебрильною температурою.
Бруцельоз призводить до жару, сплутаності свідомості, погіршення зору та слуху і легко діагностується. Ним заражаються переважно сільські ветеринари.
Глисти викликають запальний процес в організмі, через що підвищується температура тіла. Субфебрилітет може бути єдиним симптомом зараження.
Ураження імунної системи
Субфебрильна температура може спостерігатися через проблеми з імунітетом. Насамперед, це стосується ВІЛ-інфекції та автоімунних захворювань: ревматоїдного артриту, вовчаку, тиреоїдиту Хашимото, хвороби Крона та ін.
При автоімунних захворюваннях хронічне запалення утворюється тому, що організм сприймає власні клітини як чужорідні та атакує їх. Після постановки діагнозу призначається симптоматичне лікування, але повне лікування неможливе. Вдається лише досягти тривалих періодів ремісії.
При ВІЛ-інфекції зазвичай проявляються й інші симптоми, крім підвищеної температури: нудота, головний біль, збільшення лімфовузлів, висипання, біль у суглобах. Але іноді субфебрилітет приходить як перший симптом. ВІЛ після закінчення інкубаційного періоду 6 місяців діагностується, потім призначається антиретровірусна терапія.
Рак
Субфебрильна температура, трохи підвищена ШОЕ і слабкість — привід нарівні з інфекцією запідозрити онкологічне захворювання. При раку відбувається вироблення пухлиною спеціальних білків — ендогенних пірогенів, що викликають при викиді в кров підвищення температури.
Іноді субфебрилітет — перша ластівка, що на півроку-рік випереджає інші ознаки хвороби. Ось чому так важливо пройти обстеження. Однак лікарі починають із хвороб, що легко діагностуються. Онкозахворювання на ранніх стадіях за умов нашої медицини визначити складно.
Дисфункція щитовидної залози
При гіпертиреозі (тиреотоксикозі) посилено працює щитовидна залоза, у результаті прискорюються обмінні процеси. Температура тіла тримається лише на рівні 37,1-37,3.
Інші ознаки захворювання: схуднення, випадіння волосся, пронос, високий тиск, тахікардія, дратівливість, пітливість та тремор. Але їхня відсутність не виключає тиреотоксикозу.
Якщо захворювання переросте у серйозну форму, це загрожує інвалідністю та смертю. У той самий час діагностувати його не складно. Лікування теж є.
Анемія
Субфебрильна лихоманка супроводжується запамороченням, витонченням волосся та нігтів, сухістю шкіри, сонливістю, зниженням імунітету, занепадом сил, погіршенням загального стану, періодичним потемнінням в очах, бажанням з’їсти крейди чи паперу? При такому розкладі, швидше за все, йдеться про залізодефіцитну анемію (зниження рівня гемоглобіну та феритину в крові).
Сама по собі анемія — не остання ланка діагностичного ланцюжка. Вона, як і стабільно підвищена температура, каже про наявність інших проблем. Найчастіша це глистна інвазія: паразити буквально випивають кров людини. Також анемію викликає внутрішня кровотеча, незбалансоване харчування, хвороби шлунка та кишечника, вагітність та ін. Коли джерело проблеми усувають, то з ним проходить анемія, а після цього і градусник починає показувати нормальні значення.
Лікарський субфебрилітет
Застосування низки медикаментів (адреналіну, ефедрину, атропіну, антидепресантів, антигістамінних, нейролептиків, антибіотиків, наркотиків) спричиняє підвищення температури. Вона падає протягом двох днів після відміни препарату.
Гормональна перебудова
Найчастіше субфебрилітет турбує під час гормональної перебудови організму. Це характерно для підлітків, вагітних жінок та людей у клімаксі.
Тахікардія (порушення серцевого ритму), гіпертензія (підвищення тиску), пітливість, тремор, холодні кисті та стопи у поєднанні з температурою характерні для патологічного клімаксу.
Під час вагітності про субфебрилітет турбуватися не варто: він не є небезпечним для плода, якщо причина саме в цьому цікавому стані. Проте лікар зобов’язаний призначити додаткові аналізи, щоб унеможливити інфекцію та інші проблеми.
ВСД та термоневроз
Тривала субфебрильна температура у третини хворих пояснюється психовегетативними причинами і вважається різновидом вегетосудинної дистонії (ВСД). Такий стан називають термоневрозом: при ньому порушується терморегуляція в організмі. Таке може настати в результаті перенесених інфекцій, через порушення безпосередньо в центрі терморегуляції (гіпоталамусі), пухлин мозку та ін.
Найчастіше термоневроз зустрічається в астенічних (тобто високих і худих) молодих жінок, підлітків та першокурсників. До захворювання схильні люди невротичного складу зі слабкою психікою, які важко реагують на стрес.
Субфебрилітет неясної етіології
Причини підвищеної температури з’ясовують після комплексного обстеження. Однак іноді тривалий субфебрилітет у дорослих, підлітків та дітей з’являється без видимої причини. Тобто аналізи не показують відхилень та дослідження в нормі. Іноді це говорить про неякісно проведене обстеження. У такому разі варто звернутися до іншого лікаря. У крайньому випадку доведеться чекати: можливо, патологія себе поки не виявила.
Але найчастіше субфебрилітет неясної етіології — це психогенне відхилення, тобто виникає з психологічних причин.
Особливості субфебрилітету у жінок
Причини субфебрильної температури у жінок часто пов’язані з гормональною перебудовою, а також із тонкою психікою. Так, наприклад, деяких жінок турбує субфебрильна температура перед місячними як прояв ПМС, або під час розладів у сім’ї, проблем на роботі. Часто таке трапляється зі схильними до іпохондрії, навіюваними і недовірливими особами. Типовий вік для жіночого субфебрилітету — 20-30 років.
Субфебрильна лихоманка у чоловіків
Чоловіки менш схильні до субфебрилітету психологічної, гормональної та нервової природи, хоча причини такого стану у них ті ж, що й у жінок.
Діагностика субфебрилітету
Субфебрилітет ідентифікують за допомогою градусника: показник 37-37,9 тримається або щодня піднімається у певні години протягом місяця та довше.
Для чистоти тесту температуру людини вимірюють у стані спокою, не відразу після їжі, у сидячому положенні, попередньо помивши під пахвами теплою водою. Іноді під пахвою накопичується піт і зайве тепло, що призводить до спотворених результатів.
Точніші значення градусника одержують у прямій кишці і в роті. У першому випадку нормальна температура коливається від 36,6 до 38 градусів, у другому — від 35,5 до 37,5. Тримати термометр потрібно 5 хвилин.
Вимірюють кожні 3 години протягом двох тижнів. Результати записують у щоденник. Це важливо для встановлення діагнозу. Наприклад, добові коливання більш ніж на 1 градус характерні для інфекційних захворювань, при цьому температура підвищується ближче до вечора. Чим нижчий діапазон добових коливань, тим менша ймовірність інфекційної причини субфебрилітету.
Якщо температура протягом дня майже незмінна або вища вранці, то шукають неінфекційні причини. Але право судити про це надайте лікареві. Ця інформація наведена виключно для ознайомлення. Хочемо наголосити на тому, що проблема вимагає високої кваліфікації фахівця. Більшість діагнозів, що лежать в основі субфебрилітету, не так просто розпізнаються.
Парацетамоловий тест
Отже, ви правильно вимірювали тепло тіла протягом кількох днів і з’ясували, що значення регулярно збільшені. Тепер потрібно самостійно провести пробу з парацетамолом або іншим жарознижуючим.
Парацетамоловий тест при субфебрилітеті проводиться так. Спочатку у стані спокою і після їжі вимірюється температура тіла. Якщо вона підвищена, приймається таблетка парацетамолу (одноразово 500 мг). Далі людина залишається у спокої та через 2 години температуру знову вимірюють. Якщо градусник вказує норму, це означає, що причиною субфебрильної лихоманки, швидше за все, є інфекція. Якщо значення на термометрі залишилися колишніми, то першопричиною субфебрилітету з більшою ймовірністю є неінфекційний фактор.
Проте тест — лише орієнтир. Далі йдемо до лікаря з температурним щоденником та результатами тесту. Медик призначить серію стандартних аналізів та досліджень:
- загальний аналіз крові та сечі;
- аналіз сечі за Нечипоренком;
- біохімічний аналіз крові;
- електрокардіограма;
- аналіз на цукор;
- флюорографія та проба Манту;
- огляд у гінеколога та ЛОРа;
- УЗД;
- аналіз крові на гормони;
- дослідження щитовидної залози;
- аналіз крові на сифіліс, гепатити, ВІЛ та інші інфекції;
- аналіз калу на паразитів.
В окремих випадках знадобиться комп’ютерна томографія, аналізи на С-реактивний білок, ревматоїдний фактор і рівень феритину та ін. Ці дослідження призначаються тоді, коли лікар побачив результати перших аналізів і у нього виникла підозра на те чи інше захворювання.
Амідопіринова проба
Якщо результати досліджень не показали навіть, інфекційний це субфебрилітет чи ні, лікар проводить амідопіринову пробу.
Температура вимірюється в обох пахвових западинах і в прямій кишці до і після прийняття жарознижувального. Амідопірин не знизить тепло тіла при тиреотоксикозі та ВСД, а при інфекційних та запальних причинах препарат діє. Тест проводять 3 дні за однакових умов.
Температуру хворого вимірюють щогодини з 6 до 18 години. Амідопірин приймають тільки на другий день о 6 годині ранку в дозі 60 мл, а потім — щогодини по 20 мл одночасно з вимірюванням температури.
Її зниження в день прийому свідчить про інфекційну природу субфебрильної лихоманки, а також аденокарциному, лімфогранулематоз і ряд інших неінфекційних захворювань. При негативній пробі роблять висновок про неінфекційну природу хвороби.
Лікування субфебрильної температури
Збити субфебрильну температуру можна. Якщо через неї погане самопочуття, а попереду відповідальний захід, то вона знімається так само, як і висока — жарознижувальними засобами, наприклад, парацетамолом. Але робити так часто не можна. Це не лікування, а усунення симптомів.
В ідеалі субфебрильну температуру потрібно не збивати, а забирати причину. У цьому випадку лікування залежить від конкретної недуги, що провокує підвищені градуси. Якщо терапія виявилася вдалою, температура сама приходить у норму. Не завжди це відбувається відразу після одужання: іноді потрібно до півроку.
Що робити, якщо субфебрилітет неясного генезу? Такий висновок робить лише лікар на основі обстеження. До того моменту генез незрозумілий лише через те, що не проведено аналізів. У випадку, коли причину не можуть з’ясувати навіть медики, іноді допомагає психотерапія, оскільки мова йде про психосоматику. Але буває, що стресова життєва ситуація вирішується сама по собі — і температура знижується.
У випадках з термоневрозом, ВСД та психогенними факторами допомагають заспокійливі засоби, рефлексотерапія, акупунктура, гомеопатія, загартовування, фітотерапія, аромотерапія, медитація, йога, фізкультура, гідротерапія та психотерапія. Вибирайте не один, а відразу кілька напрямків.
Також обов’язково нормалізуйте режими праці та відпочинку, гармонію у сімейному та сексуальному житті.
Ускладнення та наслідки
Є лише три випадки, за яких субфебрильну температуру не потрібно лікувати і коли вона безпечна.
- Вагітність, клімакс або період грудного вигодовування, коли субфебрильна лихоманка з’являється на тлі гормональної перебудови жіночого організму.
- У дитячому віці, коли терморегуляція ще не працює як треба.
- Протягом 1-2 місяців (рідко до півроку) після перенесеної інфекції.
У решті випадків субфебрилітет слід вважати небезпечним симптомом. Причому не сам факт наявності, а той факт, що його викликали невідомі причини, здатні навіть вбити людину, якщо хворобу запустити.
Сама собою субфебрильна температура покликана перешкоджати розмноженню патогенних організмів і задумана природою як благо. Наслідком є прискорення обміну речовин, що дає незначний ефект схуднення та підвищену стомлюваність. Це не дуже корисно, та й не смертельно.
Авторка цієї статті сама зіштовхнулася зі психогенним субферилітетом у віці 23-24 роки. Температура докучала десь 1,5 роки. Коли ситуація, що викликала стрес, нормалізувалася, температура теж нормалізувалася. Однак треба відзначити один цікавий нюанс. Під час субфебрилітету дуже сильно спалювались калорії, а коли він закінчився, але раціон залишився на рівні як під час хвороби, то стався набор ваги, яку потім довелося скинути. Врахуйте це, коли вилікуєтесь від субфебрилітету.
Профілактика субфебрилітету
Специфічної профілактики тривалої субфебрильної температури немає, причин для неї занадто багато і їм запобігти нереально. Однак можна зміцнювати імунітет та нервову систему, гартуватися, вилежувати інфекційні захворювання вдома до повного одужання, регулярно проходити профілактичні обстеження. Це допоможе звести ризик виникнення субфебрилітету до мінімуму.
