Перфекціонізм — це непохитна віра в те, що ідеал існує та неодмінно має бути досягнутим. Але виникає питання: перфекціонізм це про самовдосконалення чи про самознищення?
Саме визначення перфекціонізму на це питання не дає відповіді. Все залежить від форми, а форм існує дві: невротична та адаптивна. Адаптивний перфекціонізм стає невротичним і перетворюється на патологію, коли людина не приймає усе неідеальне і вважає його нездоровим. На цьому ж етапі з’являється бажання робити все тільки найкращим чином.
Перфекціонізм як психологична проблема
Головне питання: перфекціонізм — це риса характеру чи невротичне відхилення. Та і звідки він береться?
Перфекціонізм родом із дитинства. Діти, яких часто оцінювали, звикають до того, що свою порцію уваги та схвалення вони отримують тільки після того, як продемонструють хороший результат. Відтак зростаючи вони беруть цю модель поведінки із собою у доросле життя. Ось тут і починаються проблеми, тому що у дитинстві ідеали були простіші і видиміші: семестр на п’ятірки або грамота за перше місце в конкурсі. Тому якщо в дитинстві перфекціонізм працює на самовдосконалення, то із переходом у доросле життя часто запускається процес самознищення.
Які є форми перфекціонізму?
Адаптивна
Ця форма перфекціонізму працює на вас. Людина вмотивована досягати поставлених цілей, конструктивно себе оцінює та не пригнічує почуття власної гідності. Поставлені цілі реальні та досяжні.
Невротична
Що занадто, то не здраво, або патологічний перфекціонізм. Ця форма абсолютна протилежність адаптивній. Людина, що прагне ідеалу у всьому, жорстко себе критикує та постійно залишається невдоволеною. Поставлені цілі нереальні, а тому недосяжні.
Які ознаки перфекціонізму?
- все або нічого — прагнення зробити все ідеально або не робити взагалі;
- прокрастинація — відкладання на потім через страх зробити неідеально;
- страх нового — починання даються нелегко через страх не впоратися на відмінно;
- другорядне в пріоритеті — зосередження на тому, що виходить робити ідеально;
- будь-яка справа, недоведена до кінця, стає причиною неспокою;
- знецінення — нездатність себе похвалити та конструктивно оцінити;
- постійне очікування на схвалення — залежність від оцінки оточення;
- без права на помилку — перфекціоніст та його оточення позбавлені права на помилку;
- план — те, що завжди є у перфекціоніста, і найменше відхилення від нього це катастрофа;
- невдоволеність — будь-який результат рідко викликає задоволення, бо здається недостатньо ідеальним. Або перфекціоніст виснажив себе настільки, що не залишилося сил радіти;
- відсутність віри в себе — жорстка та часто деструктивна критика власної особистості — характерна риса перфекціоністів;
- можна було б краще — яка б мета не була досягнута, вона все одно буде недостатньою, перфекціоніст завжди скаже: “Можна було б краще”.
Які є засоби боротьби із перфекціонізмом?
Шлях до вирішення проблеми починається із її визнання. Позбавитися від перфекціонізму раз і назавжди не вийде, а от невротичну форму перетворити на адаптивну — це цілком у ваших силах. Наступні рекомендації допоможуть у цьому.
- Ставте реальні цілі. Перфекціоністи, ви не досягаєте своїх цілей не через те, що нездатні на це, а тому, що цілі недосяжні. Тому ставте перед собою реальні цілі і справа зрушить із місця.
- Помилятися — це нормально. Не позбавляйте себе права на помилку. Якби банально це не звучало, не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
- Встановлюйте дедлайни — чітке обмеження в часі позбавить вас можливості відкладати і чекати ідеальних умов, щоб почати.
- Встановіть чіткі пріоритети: почніть із першочергового, завершуйте другорядним. Я розумію, що комфортніше засипати себе другорядними задачами, в яких ви професіонал, ніж починати справу, в якій без помилок не минеться. Але так ви ризикуєте стати білкою у колесі.
- Хваліть себе — самокритика це непогано, але якщо у вас по відношенню до себе тільки самокритика, то справи кепські. Не знецінюйте себе та власної праці.
- Починайте. Навіть якщо страх помилитися паралізує і ви вже сто разів відкладали на потім, все одно починайте. Те, що буде неідеально і ви помилятиметеся — я вам гарантую, бо починаючи нове помиляються всі.
- Беріть гумор на озброєння — коли все піде не за планом, гумор рятуватиме ситуацію і ваші нервові клітини.
- Забудьте про “Все або нічого”. Світ не поділений на чорне та біле, у нього безліч кольорів — навчіться їх помічати. Бо жити у світі, де все ідеально або неідеально, неможливо, тому що такого світу просто не існує.
Перфекціоністи, прийняття неідеальності себе та світу буде даватися вам нелегко, але воно того варте. Недосяжні цілі та неіснуючі ідеали отруюють ваше життя, а страх починати та не виправдати власних очікувань паралізує. Перехід із світу, де все по поличках, у світ, де панує реальність — болючий процес, і тут головне не опускати руки!
