Сучасні технології видалення зубів передбачають, зокрема, використання ультразвукового ножа. Багато стоматологів ще працюють по-старому, тому що у них немає цього інструменту. Але багато хто вже його придбав і задоволений. Реклама каже, що видалення за допомогою ультразвуку краще, але чи все так насправді? Чи варто переплачувати? Автор цієї статті перевірив процедуру на особистому досвіді та може поділитися з читачами.
Спочатку історія про перший зуб, щоб ви могли зрозуміти ситуацію в порівнянні. У 20 років у мене виросли зуби мудрості згори. Це було трохи болісно, ясна запалювалися, постійно текла слина. Мені здавалося це жахливим жахом, доки я не зіткнулася з ростом нижніх зубів. Нижній лівий зуб мудрості почав рости у 27 років. Він був великим, здоровим і навіть ріс прямо. Тобто якби він вирізався без проблем, він став би парою до верхнього. Але природа розпорядилася інакше. Вона вирішила, що під зубом має утворитися кіста.
У когось це відбувається без симптомів, але не в мене. У мене розпочалася інтоксикація, яка не давала вести нормальний спосіб життя. Мене нудило. Була постійна температура вище 37. Темніло в очах — і я майже непритомніла, встаючи зі стільця. Плюс до всього ще стандартні симптоми прорізування зуба.
Мій терапевт, оглянувши зуб, направив до хірурга, щоб той зрізав капюшон. Однак хірург був не так оптимістично налаштований і зробив спочатку рентген. Так він і побачив кісту, що давала неприємні симптоми. Цю кісту можна було лікувати, але справа ця довга і закінчується зазвичай провалом. А стан мій погіршувався з кожним днем. Тому було вирішено видалити зуб.
Наступного дня я прийшла до кабінету хірурга, налякана і тремтяча. Мені зробили знеболювання (це була державна клініка, тож анестезія там попсова). Через 15 хвилин воно подіяло — і мені зрізали капюшон, який оголив зуб, що майже виріс. Далі було довге засовування в ясна щипців (або цей інструмент називається якось інакше), щоб підчепити зуб. Сидів він дуже щільно, тому лікареві довелося напружитись. А в мене в цей момент було відчуття, що щелепа ось-ось відвалиться. Але мені її тримала помічниця, так що все обійшлося.
Активні дії тривали близько 20 хвилин, після чого я відчула сильний біль, що віддав аж у маківку. Добре, що тривав він лише секунду. «Уявляю, як буде боляче в момент виривання», — подумала я і почула від лікаря: «Все». Виявилося, що той пронизливий біль і був болем від відривання зуба.
Після мені зробили рентген, щоб переконатися, що в яснах нічого не залишилося. Далі обробили лунку та без накладання швів відправили додому. І тут почалося найприємніше. Коли мене відпустило знеболювальне, я раптом відчула, що біль настільки сильний, що ковтати я не можу. Довелося плюватися в рушник замість ковтання. Щоку рознесло, рот перестав відкриватися. Добрий лікар дозволив мені їсти вже через 3 години, але я не їла до наступного дня.
Пекельні болі і дуже великий набряк трималися десь 3 дні, після чого все почало сходити нанівець. На мене чекав контрольний візит до стоматолога, який сказав, що все чудово, у мене молодий організм і все гоїться швидко. Але зовні я приходила до норми ще десь місяць.
Але треба віддати належне: симптоми інтоксикації, потемніння в очах тощо залишили мене ще в день видалення зуба.
Видалення ультразвуком другого зуба
Проблема з другим зубом почалася у 33 роки. Він лежав до сусіда під кутом 45 градусів, а тому прорізатися ніяк не міг. Натомість тиснув на зубний ряд, викликав запалення та нервові реакції на своїй половині голови, а також закладеність вуха та носа. Якийсь час я ходила без діагнозу: то думала на гайморит, то на неврит, то на отит.
Зробивши панорамний знімок зубів через зовсім іншу скаргу, я зрозуміла, що справа, мабуть, у зубі. Сам він не болів, але, за словами стоматолога, цілком міг викликати неприємні відчуття довкола. Більше того, відсутність болю у самому зубі характерна для такої патології. Половина голови може боліти, але джерело болю мовчить як партизан.
Після цього я зробила комп’ютерну томографію. Дантистам таке дослідження допомагає побудувати правильну географію хірургічного втручання. Вона показує щелепу в 3D і тому зуб можна віртуально покрутити з усіх боків.
Клініка, до якої я звернулася, називається Медичний центр доктора Онутчака. Знайти його в інтернеті тоді було непросто: клієнти приходили завдяки сарафанному радіо. Власне мене туди направив мій стоматолог-терапевт. Як з’ясувалося, Онутчаків у клініці два — батько Адріан (ЛОР) та його син Теодор (стоматолог, який спеціалізується на хірургії та імплантації).
На першому прийомі Теодор сказав, що цей зуб однозначно підлягає видаленню, він тисне на сусіда і всі симптоми, швидше за все, викликає також він. Я до того моменту вже була морально готова до такого сценарію і ще до приходу до стоматолога мріяла цього зуба позбутися. Тому попросила операцію якнайшвидше.
На відміну від першого разу це видалення було складнішим. Перший зуб був майже прорізаний (його тримали зверху тільки м’які тканини), а цей лежав під кутом і впритул до сусіда, над ним був досить масивний шар кістки.
Однак удруге мені потрібно було познайомитися з більш щадним методом п’єзохірургії, в якому як основний інструмент використовується ультразвуковий ніж. Він менше травмує ясна і нервову тканину не ушкоджує. Мене перед операцією лякала перспектива ушкодження нерва, він проходив неподалік зуба. Тому це був ще один плюс ультразвуку, на мою думку.
Крім того, при використанні ультразвуку, обіцяє реклама, гоїтися має швидше. Про інші переваги п’єзохірургії ви можете прочитати в численних стоматологічних статтях, я розповім про свої особисті спостереження.
Зуб мені видаляли не в стоматологічному кріслі, а в операційній залі на операційному столі. Слід сказати, що відчуття в порівнянні з кріслом небо і земля. Лежачи ти дещо безпорадний. Хвилювання, звичайно, є, але через кілька хвилин після того, як починається операція, завдяки лежачому положенню, ти заспокоюєшся більше, ніж коли сидиш і за всім спостерігаєш, а щелепу тягнуть униз. До того ж втома від операції значно менша саме при лежачому положенні.
Крім того, думаю, для людей із проблемною спиною, яким важко довго перебувати в одному положенні сидячи, це взагалі чудовий вихід. Якщо у вашій клініці можна видалити зуб саме на операційному столі, вибирайте цей варіант. Ну, а якщо дають загальний наркоз замість місцевого, то тим більше. Як виявилося, деякі люди віддають перевагу загальному наркозу, тому що або сильно бояться, або у них надто розвинений блювотний рефлекс.
Я ж боюся загального наркозу, тому це не мій варіант. До того ж я непогано співпрацюю зі стоматологами: веду себе добре та виконую команди. Ця процедура не стала винятком. Я налаштувала себе на те, що моє завдання — бути максимально зручною пацієнткою, щоб не заважати хірургу своїми закидонами, тоді операція пройде легше і швидше.
І майже одразу я помітила різницю між ультразвуком і традиційним методом. Якщо при ньому мені впихнули між зубом і яснами страшні штуки, від яких щелепа хотіла вистрибнути із суглобів, то тут нічого подібного. Ультразвуковим ножем, судячи з моїх відчуттів, такий агресивний тиск не чиниться. Єдиний неприємний момент — це звук. Хоча, як мені здалося, під час ультразвукового чищення зубів звук гірший. Але так як мені чистку провели за півгодини до операції, то я, можливо, просто на той момент вже звикла до цього звуку.
Зуб був великим і сидів у кістці дуже щільно. Усередині його ще й розсвердлювали, бо зручніше було виймати частинами. Я читала, що даний метод використовується при видаленні зубів, що криво лежать постійно, тому що вийняти їх цілими одним махом неможливо.
Вся процедура зайняла досить багато часу: як з’ясувалося, 1 година, тобто довше, ніж в перший раз. І десь із 40-ї хвилини я відчула час і розпереживалася. Як з’ясувалося, даремно: 1 година — стандартна тривалість такої операції, тому що спочатку ще чекали, поки подіє знеболювальне. Якоїсь миті Теодор сказав, що все — зуб витягли. Я мало не підвелася на радощах зі столу, але потім згадала, що не можна, втрималася і лише закричала: «Клас!».
Тут варто відзначити ще один момент: вдруге при видаленні зуба, а точніше в момент його остаточного відриву від кістки, мені не було боляче взагалі. Тобто, операція пройшла без кульмінації. Якби мені не сказали, що все, я б не зрозуміла. Можливо, це було пов’язано не з самим ультразвуком, а зі знеболюючим, яке явно якісніше, ніж у державних клініках.
Потім мені наклали шви, дали побажання щодо подальших дій і відправили додому.
Реабілітація після видалення зуба ультразвуком
Спочатку, ще при видаленні першого зуба, я боялася самої операції. Так, є чого боятися. Це страшно. Це неприємно. Якщо ти не впевнений у компетентності лікаря, то це може вилитися в по-справжньому страшну історію. Але коли лікар знає свою справу, анестезія хороша, а сучасні інструменти допомагають, то операції боятися не варто. На щастя, і вперше, і вдруге в мене був позитивний досвід. У держклініках теж є компетентні лікарі, які знають свою справу, навіть якщо у них гірші умови роботи.
Після першого видалення я вже знала: боятися потрібно не операції, а того моменту, коли припинить дію анестезія. Цей момент настає за кілька годин, коли ти вже вдома. При першому видаленні для мене пекельний біль і набряк щоки стали здивуванням. Вдруге я вже була готова і тільки хотіла порівняти ефект від ультразвукового ножа, який ушкоджує тканини менше, а отже, біль має бути не таким інтенсивним.
Не томитиму, і скажу, що за моїми відчуттями, біль менш сильний приблизно на 30%. Це при тому, що область операції була ширшою та глибшою. Вперше мені фактично просто видалили зуб, що майже виріс, у другий до нього перед цим потрібно було добратися через кістку. Тобто, якби було повністю аналогічне видалення, можливо, біль був би менший на 50%.
Найважчим, як завжди, був перший день. Ковтати було дуже боляче, але все обійшлося без випльовування слини у рушник. Тобто біль сильний, але не пекельний, як уперше. Звичайно, я намагалася ковтати рідше. Але все-таки ковтала, коли було треба. Загальний стан — моральна та фізична втома, почуття вичавленості, але моральне задоволення, що я це зробила.
Першого дня я майже не розмовляла і випила таблетку ібупрофену. При першому видаленні біль був такий сильний, що знеболювальне не виводило мій стан на прийнятний рівень, тобто біль все одно був неприйнятним. А ось вдруге ібупрофен допомагав відмінно.
І, звісно, я не їла. До кінця дня, коли я випила знеболювальне, я дуже хотіла поїсти (вперше я навіть їсти не хотіла), але на той момент з’явився набряк, через що рот відкривався погано, до того ж я не хотіла забруднювати порожнину рота — так, мені здається, загоїться швидше.
Я ще пожартувала в записці чоловікові (у перші 2 дні спілкувалася з ним письмово): «Без знеболюючих хочеться померти. З знеболюючими хочеться жерти. Не знаю, що гірше». Моє бажання не завдавати шкоди місцю операції, щоб воно швидше зажило, взяло гору. Їсти я почала тільки з полудня наступного дня.
На другий день біль був уже меншої інтенсивності, набряк щоки (приблизно на 20% менше, ніж при першому видаленні), невелика температура, слабкість. Але з’явився апетит. Ряжанка та кабачкова ікра — мій порятунок. Їла я все одно мало, а тому на четвертий день помітила, що схудла. Самопочуття було вже більш-менш нормальним, я навіть уже гуляла на вулиці, працювала і розмовляла.
Першого тижня я двічі прийшла на огляд. Мені, крім знеболюючих, прописали ще таблетки для зняття набряку, тому що на щоці з’явився синець, а всередині була гематома. Натомість шов практично з першого дня не кривив. Кров відкачали успішно, зняли частину швів, після чого приблизно половина неприємних післяопераційних відчуттів зникла, поки я ще сиділа в стоматологічному кріслі. Тобто більшість неприємних відчуттів була викликана саме набряклістю.
Ще через пару днів мені зняли шви, що залишилися. До речі, зняття швів — це не боляче. Трохи неприємно, але не боляче. Хоча перед цим я начиталася історій дівчат, які стверджували, що ця процедура гірша за саму операцію. Думаю, якщо шви видаляються неакуратно або є якісь серйозні ускладнення, то, можливо. У мене запалення сходило нанівець, ясна гоїлися нормально, тому все обійшлося.
На сьогодні минуло 1,5 місяці з моменту операції. Мої висновки такі:
- операції боятися не треба, якщо ви звернулися до гарного лікаря;
- перед операцією варто підготувати все для реабілітації (подушки, їжу для своїх домашніх, тому що готувати пару днів не будеш, лід, рідку їжу для себе, тощо);
- перед операцією потрібно добре поїсти, адже наступний прийом їжі буде невідомо коли;
- операцію краще робити вранці, особисто я люблю так: по-перше, день все одно втрачено, по-друге, якщо вдень виникнуть ускладнення, простіше звернутися за допомогою;
- під час операції поводьтеся максимально адекватно та виконуйте всі команди хірурга, не панікуйте: операція — це неприємно, але не боляче (ну майже);
- після операції не плануйте ні роботу, ні спорт, ні серйозні справи — лежіть і відпочивайте, на другий-третій день теж бажано залишитися вдома;
- при видаленні зуба ультразвуком, дійсно, не такі жахливі відчуття під час та після операції, а набряки менші, тому, якщо є можливість, видаляйте зуб саме ультразвуком;
- єдиний мінус — висока ціна, але воно того варте.
