Замість вступу анекдот. Чоловік потрапляє до раю: там все чинно і нудно. Запрошують його відвідати пекло — а там веселощі, танці, дівчата… З чортами випиває, обіймається… Ну і мужик, звичайно, вибирає пекло. Приходить туди наступного дня, вже з усіма пожитками, а його хапають і тягнуть до казана з розпеченою лавою. Він чортам: «Як же так, мужики, ми ж із вами вчора так класно проводили час, обіймалися, пили…». А чорти йому: «А ти не плутай туризм та еміграцію». Дуже цікаво буває порівняти відчуття від туристичного відвідування міста та від переїзду туди ж на постійне проживання.
Труднощі перших днів
Перші дні переїзду — найскладніші. Крім маси суто побутових та фінансових проблем ви відчуватимете ще й психологічні. Стрес, шок, не розумієте, як облаштувати свій побут, тощо.
Там, куди ми з чоловіком переїхали, ми вже неодноразово були як туристи. І нам дуже подобалось. Але коли ти турист, ти помічаєш лише визначні пам’ятки, кафешки, розваги… І, звичайно, тобі абсолютно ні до чого знати, де знаходиться ріелторська агенція, в якому районі краще зняти квартиру, як порахувати час, за який ти дістанешся тієї чи іншої точки міста, в якому супермаркеті купити їжу і як правильно одягтися на вулицю, щоб не застудитися. І в такій ситуації великий розмір міста та цікавість його пам’яток лише заважають, тому що вони стають зайвою інформацією, від якої мозок хоче вибухнути.
Зміна місця проживання — це завжди стрес, як би тобі не подобалося це місце раніше. Будьте готові, що життя внесе свої корективи — і від переїзда перші дні захоплення не буде.
Психологічні проблеми адаптації
Півбіди — якщо ви переїжджаєте туди, де розмовляють рідною мовою, складно — коли мову ви знаєте середньо, і зовсім важко — коли мову практично не знаєте. Але навіть якщо мова та сама, все одно буде ментальне притирання, оскільки люди в кожному регіоні країни — дуже різні, зі своїми цінностями та тарганами в голові.
Хоча в нас був середній варіант по всьому — середнє знання мови, та сама країна (Крим поміняли на Львів, правда, після анексії), знання реалій місцевості, все одно деякі труднощі ментальне притирання викликало. Але ці труднощі, швидше, смішні. Наприклад, традиція обливати перехожих водою прямо на вулиці в одне з релігійних свят була для мене чимось незрозумілим. Я спочатку подумала, що це просто окремі перехожі трохи не в собі. Згодом стало зрозуміло, що це така традиція.
Але мені згодом досвід переїзду на нове місце показав, що іноді ти живеш у своєму рідному місті і ментально зовсім не вписуєшся в оточення, а приїжджаєш на нове місце, яке вибрала тобі не природа, а ти сам, і виявляється, що десь далеко жили люди. набагато більш схожі на тебе, ніж твої перші сусіди по Планеті.
Акліматизація
Тут складніше. Особливо коли їдеш в геть інший клімат. Якщо ви думаєте, що, будучи на відпочинку в інших краях з відмінним від вашого кліматом, ви відразу розумієте, підходить він вам чи ні, ви помиляєтеся. Насправді, акліматизація — це дуже тривалий процес, який завершується приблизно через рік-два вашого перебування будь-де, якщо клімат для вас незвичний. А те, що, скажімо, за тиждень у тропіках ви не відчули проблем, окрім того, що було спекотно, а потім звикли, — це ще не акліматизація. Це шоковий стан організму, в якому він взагалі не розуміє, що відбувається і як це приймати.
Так вийшло, що все життя я мріяла потрапити до теплішої країни, ніж Крим. Навіть у Криму мені було холоднувато. А потім вийшло так, що довелося переїхати в холодніше і мокріше місце. Для мене це виявилося справжнім випробуванням. Перші два роки від будь-якого вітру я відразу хворіла. Хворіти на застуду раз на місяць для мене стало нормою. За два роки ситуація вирівнялася, але не на 100%. Досі доводиться берегти себе від холоду (навіть довелося купити натуральну шубу, яку я ніколи не хотіла) і продовжувати мріяти про те, щоб проводити зиму в тропіках.
Лікарі підтверджують: часто буває так, що людина до кінця життя не може акліматизуватися на новому місці. В мене вийшло саме так. Якщо ваш організм жив у набагато кращому кліматі, він може не прийняти новий. Тому дуже добре подумайте перед тим, як їхати в гірший клімат. Може, краще вибрати інше місце?
Шок проходить лише за рік
Хоч би як ви думали, що минуло півроку — і ви вписалися в нову систему, це ілюзія. Насправді перший рік не показовий взагалі. Перший рік — це рік шоку, який поступово і потихеньку відпускає, але до кінця він проходить тільки через 12 місяців, а то і більше. Власне нічого страшного в цьому немає, це психологічна закономірність.
Особливо складні перші три місяці, коли для тебе все нове. Добре, коли це нове краще, ніж у твоєму попередньому місці, як у нашому випадку. Але навіть попри це все дуже складно.
Нове місце стає твоїм лише за кілька років, але не факт
Наберіться терпіння, це справа довга. Тільки коли я вже вдруге побачила і відчула ті ж пори року і ті ж сезонні процеси в природі, що відчувала і рік тому, і два роки тому, тільки тоді прийшло усвідомлення, що я звикла до нового місця.
Якщо перший рік у тебе спрацьовує вау-фактор від того нового, що ти бачиш, іноді ти не помічаєш якихось недоліків і, навпаки, не можеш звикнути до деяких особливостей нового місця, то на другий рік пелена з очей спадає — і ти вже тверезо оцінюєш ситуацію. Саме після другого року потрібно приймати рішення, залишаєшся ти жити в цьому місці або потрібно шукати щось інше.
Якщо ж ви відчуваєте щось не те, є моменти, до яких звикнути ну дуже проблемно (наприклад, клімат, що псує здров’я, як в моєму випадку), не зволікайте, шукайте щось інше. Чим ми зараз і займаємось. А жалко, бо у всьому іншому Львів — це цукерочка — така собі шоколадна цукерочка, яку ти їси кожного ранку під смачну ароматну каву.
