КИЇВ — Нове палеонтологічне дослідження кардинально змінює уявлення про життєвий цикл тиранозавра рекса, культового хижака крейдового періоду. Вчені дійшли висновку, що цей гігантський динозавр досягав повної зрілості та максимальних розмірів лише у віці близько 40 років, а не 25, як вважалося раніше. Це відкриття не лише подовжує «юність» тиранозавра, але й змушує переглянути його роль в екосистемі та динаміку розвитку.
Міжнародна група дослідників під керівництвом професорки Холлі Вудвард з Університету штату Оклахома провела наймасштабніший на сьогодні аналіз решток 17 особин тиранозавра різного віку — від молодих до дорослих. Використовуючи вдосконалені методи, зокрема спеціальне поляризоване світло для вивчення тонких зрізів кісток, науковці змогли виявити раніше невидимі «кільця росту». Подібно до річних кілець дерев, ці позначки дозволили відтворити історію росту кожної тварини рік за роком. Результати показали, що тиранозавр ріс значно повільніше і рівномірніше, аніж передбачали попередні моделі, які базувалися на ідеї про різкий стрибок росту в підлітковому віці.
Такий тривалий період дорослішання має значні наслідки для розуміння екології динозаврів. Як пояснює співавтор дослідження Джек Горнер, довга фаза росту дозволяла молодим і підростаючим тиранозаврам займати різні екологічні ніші, полюючи на різну здобич залежно від свого розміру. Це могло бути одним із ключових факторів, що дозволив виду домінувати як верховному хижаку наприкінці крейдяного періоду. Крім того, аналіз показав, що ріст був гнучким і залежав від зовнішніх умов, таких як доступність їжі. У сприятливі роки динозаври росли швидше, а в скрутні — економили ресурси.
Попередні уявлення про життєвий цикл тиранозавра базувалися на дослідженнях меншої кількості зразків і менш досконалих методах аналізу кісткової тканини. Десятиліттями палеонтологи вважали, що T. rex переживав швидкий ріст у підлітковому віці і досягав своєї гігантської ваги у вісім тонн приблизно до 25 років. Нове дослідження, опубліковане в авторитетному журналі PeerJ, не лише спростовує цю гіпотезу, але й підіймає нові питання. Зокрема, відмінності в темпах росту деяких особин можуть свідчити про існування кількох близьких видів тиранозаврів, що посилює дискусію навколо так званого нанотираннуса (Nanotyrannus).
Джерело: НВ (New Voice)