КИЇВ — Президент України Володимир Зеленський 13 червня 2026 року підписав закон, що остаточно позбавляє російську мову статусу міноритарної, яка охороняється в рамках Європейської хартії регіональних мов. Це рішення стало історичним кроком у процесі зміцнення державного суверенітету та подолання наслідків багаторічної русифікації.
Затверджений главою держави законодавчий акт вносить зміни до застосування в Україні положень Європейської хартії, виключаючи з переліку мов, на які поширюється її дія, мову держави-агресора. Таким чином, усунуто правову колізію, за якої російська мова формально мала преференції, призначені для захисту вразливих та зникаючих мовних спільнот. Цей крок є логічним продовженням політики захисту національного інформаційного та культурного простору в умовах повномасштабної війни.
Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська привітала підписання закону, назвавши попередній стан справ «правовим нонсенсом». За її словами, мова держави, яка століттями проводила політику лінгвоциду щодо українців, користувалася в Україні механізмами захисту, що суперечило самій суті Хартії. Вона підкреслила, що російська мова в Україні ніколи не перебувала під загрозою зникнення, на відміну від української, яка потребує державної підтримки. Водночас Івановська запевнила, що Україна продовжить дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту мовних прав інших національних меншин.
Це рішення не лише відновлює історичну справедливість, але й посилює позиції української мови як єдиної державної. Експерти зазначають, що такий крок остаточно ставить крапку в політичних спекуляціях навколо «мовного питання», які Росія роками використовувала як інструмент гібридної війни. Тепер законодавча база України повністю відповідає викликам часу та національним інтересам держави.
Бекграунд: Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних або міноритарних мов у 2003 році. Проте її положення часто ставали предметом політичних маніпуляцій. Найбільшого розголосу набув скандальний закон «Про засади державної мовної політики» 2012 року, який суттєво розширював сферу вживання російської мови в публічному житті. Після Революції Гідності цей закон було визнано неконституційним, однак сама присутність російської мови у списку, що підпадав під дію Хартії, залишалася правовою шпариною та джерелом суспільної напруги.