КИЇВ — 22 жовтня 2026 року за результатами масштабних репатріаційних заходів в Україну повернули тіла 252 загиблих оборонців, які, за даними російської сторони, належать українським військовослужбовцям. Натомість українська сторона передала Росії 25 тіл її загиблих солдатів, реалізувавши черговий гуманітарний обмін у форматі «252 на 25».
Як повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, повернення тіл полеглих захисників стало наслідком тривалої та злагодженої роботи низки державних структур. До процедури долучилися фахівці Об’єднаного центру при СБУ, Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також ДСНС. Офіційну підтримку в організації та супроводі місії надав Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Процес передачі відбувся на пункті пропуску «Нова Гута» на українсько-білоруському кордоні.
Після завершення репатріації розпочинається ключовий і складний етап — судово-медична ідентифікація. Тіла та останки загиблих оперативно транспортують до спеціалізованих державних установ, де слідчі правоохоронних органів разом із представниками судово-медичної експертизи системи МОЗ та фахівцями експертних установ МВС проводитимуть комплекси ДНК-досліджень і молекулярно-генетичних аналізів. Перевірка кожного об’єкта є обов’язковою, оскільки під час попередніх обмінів фіксувалися випадки, коли російська сторона передавала тіла власних громадян або неідентифікованих осіб разом із репатрійованими українськими бійцями.
Транспортування повернутих тіл до спеціалізованих лабораторій та передачу їх судово-медичним експертам забезпечує особовий склад Об’єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Загальну координацію логістичних та процесуальних дій здійснюють структури цивільно-військового співробітництва української армії. Для родин, які місяцями перебувають у стані невизначеності, саме офіційні результати експертиз та підтвердження ДНК-збігів є єдиною підставою для остаточного встановлення долі зниклих безвісти захисників.
Систематична репатріація залишається одним із найскладніших напрямків гуманітарної роботи в умовах повномасштабного збройного конфлікту. Попередній аналогічний обмін відбувся у вересні, що свідчить про регулярність таких репатріаційних етапів завдяки залученню міжнародних посередників. Процес ідентифікації залишається важливим викликом для державної системи, вимагаючи постійного розширення експертних спроможностей та залучення сучасних технологій молекулярної генетики.
Джерело: DW Україна.