КИЇВ — Історичне виноробне господарство Князя Трубецького на Херсонщині, яке було унікальною пам’яткою українського виноробства, 12 лютого 2026 року було повністю зруйноване внаслідок цілеспрямованого російського авіаудару. Попри те, що від легендарного шато залишились лише руїни, його спадщина — уцілілі колекційні вина — продовжує служити Україні, стаючи інструментом для збору коштів на потреби Збройних Сил.
Авіаційний удар, завданий окупаційними військами, фактично зрівняв із землею не лише виробничі потужності, але й старовинні підвали та історичну будівлю шато, що була перлиною архітектури та туристичним магнітом регіону. Цей акт є черговим свідченням системної політики Росії, спрямованої на знищення української культурної та історичної ідентичності. Втрата господарства — це не лише економічний збиток для деокупованої Херсонщини, а й глибока рана на культурній мапі України, адже шато було єдиним історичним виноробним маєтком країни, що зберігся з часів Російської імперії.
Проте навіть після фізичного знищення дух господарства продовжує жити. Пляшки вина, які збереглися в приватних колекціях та у дистриб’юторів до повномасштабного вторгнення, набули нового, символічного значення. Активісти та волонтерські фонди організовують благодійні аукціони, де кожна пляшка вина від Трубецького стає не просто ексклюзивним лотом, а артефактом незламності. Кошти, виручені з продажу цього вина, спрямовуються на закупівлю дронів, амуніції та іншого необхідного спорядження для українських захисників. Таким чином, продукт, що символізував мирне життя та розквіт півдня України, тепер допомагає наближати перемогу.
Виноробне господарство Князя Петра Трубецького було засноване наприкінці XIX століття і швидко здобуло міжнародне визнання, отримуючи нагороди на світових виставках. Після відновлення незалежності України шато було модернізоване, перетворившись на взірець якісного виноробства та центр винного туризму. До повномасштабного вторгнення воно було невід’ємною частиною економічного та культурного життя Херсонщини, демонструючи потенціал українських земель. Його руйнація є трагедією, але водночас і потужним нагадуванням про те, що справжню спадщину неможливо знищити, доки жива пам’ять і воля до боротьби.
Джерело: НВ (New Voice)