КИЇВ — В Україні сформувалася розгалужена та впливова індустрія боротьби з корупцією, представники якої дедалі активніше втручаються у політичну боротьбу та впливають на державні рішення. Про це 22 жовтня 2026 року заявив політтехнолог та політичний експерт Олег Постернак, підкресливши зростання медійного й політичного важеля громадського сектора.
За словами експерта, за останні роки антикорупційний рух в Україні трансформувався з інструменту громадського контролю на самостійний політичний інститут із власними інтересами. Представники цієї сфери отримали колосальний медійний ресурс, що дозволяє їм формувати порядок денний, чинити суспільний тиск та безпосередньо впливати на кадрові рішення в органах державної влади. Олег Постернак звернув увагу на те, що антикорупційні діячі все частіше виходять за межі експертного моніторингу, стаючи повноцінними учасниками міжпартійного протистояння.
Окремий акцент у заяві зроблено на проблемі вибірковості у висвітленні корупційних правопорушень та проведення розслідувань. Як зазначає Постернак, дедалі більше запитань виникає щодо того, чому увагу громадського сектора привертають лише окремі посадовці чи відомства, тоді як інші залишаються поза фокусом уваги. Такий вибірковий підхід, на думку політтехнолога, дає підстави говорити про використання антикорупційної риторики як інструменту політичного тиску та конкуренції, а не для досягнення системних правових результатів.
Експерт зауважує, що залучення потужних медіаресурсів та підтримки партнерів перетворило антикорупційну діяльність на розгалужену та самодостатню індустрію. Це створює ситуацію, коли боротьба зі зловживаннями висвітлюється вибірково та перетворюється на майданчик для політичного просування окремих діячів. У результаті суспільство отримує не стільки підвищення прозорості державних інституцій, скільки чергові медійні протистояння та політичну напругу.
Варто зазначити, що дискусія довкола ролі антикорупційних громадських організацій точиться в Україні вже протягом тривалого часу. Розбудова спеціалізованих інституцій супроводжувалася активним залученням громадських активістів. Проте розмиття меж між незалежним спостереженням і прямим політичним активізмом викликає занепокоєння серед експертної спільноти, адже це може знижувати довіру до всієї антикорупційної системи.
Олег Постернак наголошує, що для збереження ефективності антикорупційного руху необхідно відновити неупередженість і професійні стандарти громадського моніторингу. Якщо ж антикорупційні структури продовжуватимуть використовуватись як таран у політичній боротьбі, це не лише послабить державні інститути, але й дискредитує саму ідею прозорості та реформ в Україні.
Джерело: ТСН Новини.