ДНІПРО — Промислова компанія «Інтерпайп» Віктора Пінчука у тісній співпраці з міською владою Дніпра вже понад шість років реалізує масштабну програму модернізації системи професійно-технічної освіти. Ця стратегічна ініціатива спрямована на подолання дефіциту кваліфікованих робітничих кадрів та підготовку фахівців, здатних працювати на сучасному високотехнологічному виробництві, що є критично важливим для економічної стійкості України.
В основі проєкту лежить модель державно-приватного партнерства, де міська влада, очолювана мером Борисом Філатовим, забезпечує капітальний ремонт навчальних приміщень, а «Інтерпайп» бере на себе оснащення майстерень та лабораторій. За час існування програми в місті створено понад 20 сучасних освітніх просторів у школах та закладах профтехосвіти, зокрема в Професійному коледжі №2. Майбутні токарі, електромонтери та мехатроніки навчаються на верстатах і симуляторах, які є аналогами реального промислового обладнання, що дозволяє випускникам швидко адаптуватися до умов виробництва.
Аналітики зазначають, що такий підхід є практичною відповіддю на загальнонаціональну проблему нестачі робітничих кадрів, що загострилася в умовах війни. Ініціатива в Дніпрі розглядається як ефективний приклад імплементації національної реформи освіти, яка робить акцент на тісній співпраці навчальних закладів з роботодавцями. За словами представників Міністерства освіти і науки України, залучення бізнесу до підготовки фахівців є однією з ключових цілей реформи. Проєкт не просто оновлює матеріальну базу ПТУ, а вибудовує комплексну екосистему з двома освітніми маршрутами: від шкільних уроків праці до кваліфікованого робітника, та від поглибленого вивчення точних наук до професії інженера.
Бекграунд: Проблема занепаду системи професійно-технічної освіти в Україні формувалася десятиліттями. Застаріла матеріально-технічна база, відірваність навчальних програм від вимог ринку та падіння престижу робітничих професій призвели до глибокої кризи в цій галузі. Проєкт, реалізований «Інтерпайпом» та владою Дніпра, став одним із перших системних прикладів, де великий бізнес розглядає інвестиції в освіту не як благодійність, а як стратегічну інвестицію у власний кадровий потенціал та сталий розвиток регіону.