КИЇВ, 16 вересня 2026 року — Минуло рівно 26 років із дня, коли в Києві зник журналіст та засновник виданння “Українська правда” Георгій Ґонґадзе. 16 вересня 2000 року стало відліковою точкою для новітньої історії української журналістики та суспільно-політичного розвитку країни. Ця подія назавжди змінила уявлення про роль преси у загартуванні демократії, перетворивши боротьбу за свободу слова на один із головних принципів розбудови української держави.
За понад чверть століття в Україні сформувалося та виросло ціле покоління медійників, яке ніколи не знало Георгія особисто і не працювало з ним в одних редакціях. За цей час держава пройшла крізь масштабні випробування: кілька народних революцій, глибокі трансформації державних інститутів та виснажливу боротьбу за власний суверенітет. Проте постать Ґонґадзе не залишилася у минулому — його ім’я й досі залишається дороговказом у дискусіях про незалежну журналістику, відповідальність влади перед громадянами та здатність суспільства чинити опір тиску.
Георгій Ґонґадзе був серед тих, хто закладав фундамент сучасних незалежних медіа в Україні. Заснування інтернет-видання “Українська правда” стало новаторським кроком, який продемонстрував можливість існування журналістики, вільної від олігархічного впливу та державного цензурування. Його професійна діяльність була спрямована на викриття зловживань владою, забезпечення прозорості політичних процесів і відстоювання права громадян знати правду про події в країні.
Сьогодні, у 2026 році, розмова про Георгія — це не просто вшанування пам’яті видатного колеги, а перевірка суспільства на зрілість. Вільне слово та професійний аналіз залишаються ключовим елементом національної безпеки, гарантом прозорості відновлення країни та невід’ємною умовою збереження демократичного устрою. Принципи відповідальності, безкомпромісності та чесності, якими керувався Ґонґадзе, набувають особливого значення під час подолання сучасних викликів.
Пам’ять про Георгія Ґонґадзе продовжує нагадувати суспільству та медіаспільноті про найголовніше: свобода слова є не дарунком, а здобутком, який потребує щоденного захисту. Здатність суспільства не мовчати, ставити гострі запитання можновладцям і вимагати справедливості — це спадщина, яка залишається актуальною крізь роки та покоління.
Джерело: Українська Правда.