Серпень 2026 року позначився гострою суспільно-політичною дискусією навколо функціонування антикорупційної інфраструктури України. На тлі масштабних операцій НАБУ і САП («Форест Гамп», «Феміда», «Мідас»), у яких фігурують чинні та колишні народні обранці й посадовці високого рангу, у центрі уваги опинилося питання: чому ключові фігуранти проваджень про розкрадання сотень мільйонів гривень майже миттєво опиняються на волі завдяки внесенню застави?
Проблема: Застава як «елемент кримінальної економіки»
Згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою у більшості ненасильницьких злочинів має супроводжуватися визначенням альтернативи у вигляді грошової застави. Проте практики останніх місяців викрили системне зловживання цим механізмом.
За даними слідства, у резонансній справі «Мідас» за одного з підозрюваних було внесено 150 млн грн застави. Детективи НАБУ встановили, що ці кошти були легалізовані через фіктивні підприємства та схемні транзакції у державних банках. Тобто гроші, ймовірно отримані корупційним шляхом, відкрито використовуються для викупу підозрюваних із СІЗО.
«Інститут застави у справах про топкорупцію перестав слугувати гарантією процесуальної поведінки. Він перетворився на елемент кримінальної економіки та фактичну “плату за мовчання”, коли корупційні конгломерати легко викуповують своїх учасників», — заявив керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов.
Вимоги антикорупційних органів: Законопроєкт №15388
Для закриття цієї прогалини в законодавстві НАБУ та САП наполягають на негайному ухваленні законопроєкту №15388 (внесеного до Ради 8 липня 2026 року). Документ передбачає:
- Обов’язкову фінансову перевірку (Financial Due Diligence) будь-яких фізичних чи юридичних осіб, які вносять заставу за підозрюваних у корупційних злочинах;
- Заборону використання коштів, джерело походження яких не підтверджене легальними доходами;
- Затримку фактичного звільнення з-під варти до завершення перевірки фінансового стану заставодавця.
Позиція парламенту та юристів: Конфлікт у Комітеті ВР
Водночас ініціатива зіштовхнулася із жорстким опором у парламентських колах. Напередодні профільний Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував відхилити низку антикорупційних законопроєктів, посилаючись на їхню «втрату актуальності».
Частина народних депутатів та представників адвокатської спільноти наголошують на ризиках порушення конституційних прав:
- Презумпція невинуватості: Автоматична підозра будь-яких коштів заставодавців може перетворити заставу на недосяжну процедуру, що фактично означатиме безстроковий арешт без вироку суду.
- Процесуальні строки: Додаткові перевірки можуть затягувати розгляд справ і перевантажувати й без того заклопотану судову систему.
Фактаж та соціологія: Погляд суспільства
Суспільне сприйняття корупції під час війни залишається надзвичайно критичним. Згідно з останніми опитуваннями Національного демократичного інституту (NDI) та КМІС за літо 2026 року:
- 73% українців вважають внутрішню корупцію такою ж серйозною загрозою для існування держави, як і російську військову агресію;
- Понад 80% опитаних вимагають максимальної прозорості у справах про розкрадання бюджетних та оборонних коштів;
- Загальний обсяг застав, внесених у топ-корупційних справах за останній рік, перевищив 600 млн гривень, при цьому лише у 12% випадків кошти були внесені безпосередньо близькими родичами підозрюваних.
Висновки та перспективи
Ситуація з заставами — це не просто юридична суперечка, а маркер спроможності держави протистояти внутрішнім викликам під час війни. Без прозорого механізму перевірки заставодавців інститут запобіжних заходів ризикує остаточно втратити довіру громадян та міжнародних партнерів, від підтримки яких залежить економічна та військова стійкість України.
Джерела: НАБУ, САП, Матеріали Верховної Ради України, Соціологічна служба КМІС/NDI